Палітра душі романтичної
У Нетішинській мистецькій галереї «Арт-Пласт» відкрилась персональна виставка художніх робіт викладача художньої школи Алли Макарик.
Коли оглядаєш картини художниці, складається враження, що пересуваєшся фантастичною машиною часу. Ось перед очима карпатський пейзаж. Одна з картин має назву «Водограй». Стрімка річка через гірські перекати несе джерельну воду, яка під сонячними променями народжує веселку. А чи не тут черпав свою наснагу композитор-пісняр Володимир Івасюк, щоб створити популярну пісню «Водограй», яка полонила серця мільйонів шанувальників пісенної творчості не тільки у нас, а й далеко за межами України? «Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста, ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто. Краще я зберу джерела й з них зроблю цимбали, щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали». На іншому полотні відкриваються гірські стежини до гори Петрос…
На презентацію персональної виставки Алли Макарик завітало багато друзів, колег, поціновувачів образотворчого мистецтва. Директор Нетішинського міського краєзнавчого музею Оксана Кононюк висловила особисте захоплення від творчості землячки, яка принаймні десять років тому за підтримки музейних працівників вже презентувала свою персональну виставку. Але не тільки нетішинці стали свідками творчого доробку Алли Макарик. Її картини експонувались у Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, Острозі. Художниця пишається тим, що її роботи сьогодні знаходяться у багатьох приватних колекціях. Нетішинський фахівець в царині образотворчого мистецтва Валерій Походонько сказав, що був причетний до організації першої персональної виставки Алли Макарик, тому має можливість порівняти її роботи, як мовиться, у часовому просторі. За його словами, варто відзначити прогрес художниці у використанні різних технік.
У виставковій залі галереї представлено різні напрямки художнього відтворення навколишнього світу. Поряд із пейзажами, натюрмортами, портретами є й витинанки, гобелени. Створення кожної роботи має свою історію, яка неодмінно пов’язана з емоціями, переживаннями, осмисленням місця митця у цьому вируючому світі.
Під час вступного слова на відкритті персональної виставки Алла Макарик поділилася секретами творчості. Вони, як на перший погляд, дуже прості – бути не байдужим спостерігачем, вміти у звичайному побачити щось незвичайне. Не дивно, що художниця подеколи приносила на вівтар творчості особистий відпочинок: прокинувшись, рано-вранці з аркушами паперу для ескізів прямувала на околиці Нетішина, або ж іншого міста, щоб графічно зафіксувати неповторну мить. Зрештою на світ народжується оригінальне полотно. Так на світ з’явилось чимало пейзажів, географічну приналежність яких може визначити кожен любитель природи міста енергетиків.
Своєрідним гідом може виступити чоловік Алли Макарик Микола Олександрович, який працює у цеху вентиляції та кондиціювання Хмельницької АЕС. Він захоплюється мисливством і, як мовиться, пішки «намотав» не один десяток кілометрів, оглядаючи неповторні місцеві краєвиди.
Свідком народження низки пейзажів Алли Макарик стала член профкому Хмельницької АЕС Людмила Малько, яка є організатором багатьох змістовних екскурсій у мальовничі куточки нашої держави, зокрема, й Карпати.
- Я оглядаю роботи художниці і мимоволі пригадую місце їх народження,- розповідає Людмила Михайлівна. - Ось картини «Водограй», «Карпатські мотиви», ескізи були зроблені під горою Петрос. «До зими ще далеко» - це місцевість біля озера Синевір. Хочу відзначити, що Алла Макарик є активною учасницею подорожей разом із працівниками електростанції. Відрадно, що подорожі були переповнені позитивними емоціями і дали поштовх для створення гарних робіт.
Кожна робота Алли Макарик наштовхує на роздуми, певні фантазії. Оглядаючи картину «Самотній трамвай», можна подумки перенестись у ранковий Львів. Легкий серпанок повільно опускається на бруківку старовинної вулиці. Місто Лева прокидається від сну, а вузькими рейками, омитий росою просувається перший трамвай. Він не переповнений, як у години пік. На сидіннях дрімають кілька пасажирів, яким треба дістатись до роботи чи ще кудись.
Картина, на якій зображені коні, без сумніву не стала даниною з нагоди року Коня. Історія прозаїчніша. Чоловік художниці Микола ще з дитинства захоплюється кінньми. Їх до цих пір у селі Бадівка утримує тато Олександр Миколайович, який тривалий час займав відповідальні посади у ветеринарії Острозького району. Коли два десятки років тому в Острозі відомий режисер Леонід Осика працював над зйомками художнього фільму «Гетьманські клейноди», то консультантом з використання коней під час зйомок став саме Олександр Макарик, а син Микола був задіяний у масових сценах.
З древнім містом Острог пов’язана й доля Алли Макарик. Тут вона після закінчення педагогічного інституту проявила себе вмілим педагогом образотворчого мистецтва. Згодом художниця влаштувалась на роботу в Нетішинську художню школу.
Так званий нетішинський період у житті Алли Макарик став особливо плідним. Вона з притаманною для неї завзятістю взялася доносити підростаючому поколінню ази створення художніх композицій. Сьогодні у досвідченого педагога більше сотні вихованців. За її словами, не всі вони стали художниками, але родзинка є в тому, що вони навчились бачити і розуміти красу. Про це сказали й колеги Алли Макрик – директор Нетішинської художньої школи Інна Степаненко, викладач Тарас Поліщук. До речі, раніше він також був серед вихованців Алли Миколаївни.
Великим поціновувачем творчості Алли Макарик є її кума, журналіст Олена Толочик, яка працює у регіональних та всеукраїнських періодичних виданнях. Вона розповіла коротеньку історію про те, як стала свідком створення картини «Позаштатний кореспондент», на якій зображено вірного супутника та охоронця художниці під час візитів на лоно природи,- собаки Діка.
Кожній творчій людині приємно, коли є вдячні учні, послідовники. Алла Макарик пишається тим, що донька Анна-Марія навчилася впевнено тримати олівці, пензлики, палітру. Своїми роботами дівчина вже зуміла подивувати не тільки учнівський та педагогічний колективи місцевої художньої школи, вона активний учасник регіонального конкурсу «Атомна енергетика і ми», який традиційно проводить відділ роботи з громадськістю та ЗМІ Хмельницької АЕС, в особистому «арсеналі» має призові міста та Гран-прі. Її тематичні малюнки експонувались у Києві та Третьяковській галереї Москви.
Серед робіт, які представлені на персональній виставці Алли Макарик, кожен відвідувач може знайти й ту, яка найбільше захоплює. Принаймні автору цих рядків найбільш сподобався пейзаж з волошками. Квіти виконані так реалістично, що просто хочеться до них доторкнутись, щоб випередити проворну бджілку. Кажуть, що світ краси незвіданий…
Олександр Шустерук
Фото автора
