Фронт робiт вiд iзолювальникiв

Вони першими розпочинають ремонтну кампанію і останніми її закінчують. Без них не приступають до роботи ремонтники, а реакторники та турбіністи не спроможні вводити в дію наявне обладнання. Вони «одягають» трубопроводи та різні агрегати у своєрідний одяг, аби зберегти тепло в системі, не дати перегрітись приміщенням, де вони експлуатуються, зменшити шумові навантаження тощо. Ізолювальники фактично забезпечують фронт робіт для решти ремонтного персоналу. Їх завжди підштовхують до якнайшвидшого виконання роботи, аби мінімізувати простої під час ППР.

Начальник дільниці теплоізоляції цеху з ремонтного обслуговування і експлуатації вантажопідйомних механіз­мів енергоремонтного під­розділу Ігор Рокицький зауважує, що «на передовій» працюють дуже надійні люди на чолі з майстром Світланою Тюкавіною (на знімку крайня зліва). Вона довгі роки була єдиною жінкою-майстром у енергоремонтному  підрозділі ХАЕС. 1993 року на станції організувалась дільниця з ремонту і монтажу теплової ізоляції і металопокриття обладнання трубопроводів та конструкцій, першим працівником якої стала Світлана Василівна. За плечима був Бурштинський енергетичний технікум і відповідна спеціальність, пов’язана з монтажем енер­гетичного обладнання. Понад двадцять років на її плечах великий обсяг ізолювальних робіт. Вже звикла до ритму, коли у ППР доводиться трудитись і понад добову норму  робочого часу.

Зауважимо, що це далеко не проста робота. Надмірний шум, пил, іонізуюче  та теплове випромінення, вібрація впливають на працівників. До того ж доводиться працювати у непристосованих для нормальної роботи місцях. При цьому, ремонтники різних напрямків вимагають неодмінно підготувати саме їхню ділянку першою, бо так буде краще і ефективніше. Їй доводиться застосовувати свій досвід і знання, аби переконати, що певна послідовність робіт дозволить максимально наблизити бажаний результат. З чоловіками – по-чоловічому, з колегами, серед яких переважно жін­ки – по-жіночому. Психологію ніхто не відмі­няв у стосунках.

В усіх куточках станції – турбінному, реакторному відділеннях, хімцеху, комунальному господарстві знаходиться справа для застосування рук працівників дільниці.

Колектив ізолювальників невеликий – 15 чоловік. Під час ППР «підтягуються» на допомогу працівники РБУ, які пройшли відповідну підготовку, мають  допуски до роботи. Як, приміром, маляр 3 дільниці Світлана Олександрівна Покладюк (на знімку справа). Взаєморозуміння забезпечується авторитетом керівника підрозділу, бажанням гарно виконати доручену справу.

Майже десять років пліч-о-пліч з С.Тюкавіною та іншими працівниками дільниці теплоізоляції цеху з ремонтного обслуговування і експлуатації вантажопідйомних механізмів енергоремонтного під­розділу трудиться Олена Миколаївна Лісова (на знімку в центрі). Грамотний фахівець (має вищу освіту), сумлінний виконавець. Вони  не втрачають жіночності, не дивлячись на не зовсім властиву для слабкої статі професію.

Скажімо, Світлана Василівна надзвичайно прихильна до вишивання. Пригадую її участь у виставці, що демонструвалась у галереї Арт-ПЛАСТ десяток років тому. Гаптовані сорочки засвідчили художній смак і вміння майстрині. Це захоплення родом з дитинства, адже на Борщівщині, звідки вона родом, вишиванням займаються всі дівчата. У райцентрі на­віть міжнародний фестиваль вишивки проводиться, вироби майстринь роз­повсюджуються в усі усюди.

Отож, у господі Тюка­ві­них вишиті сорочки, рушники, картини, образи. До справи долучилась донька Даша, яка цьогоріч закінчила художню школу по класу бісерування.

В колективі кожен має своє захоплення, адже це допомагає зняти напругу, розвиває духовно.

Незабаром ППР. Вони вже розмірковують як підійти до справи з максимальною користю, аби забезпечити ремонтникам зелену вулицю.

Віктор Гусаров