ПРИЄМНІ МОМЕНТИ НЕ ЗАБУВАЮТЬСЯ

Коли у новорічну ніч  стрілки годинника зустрічаються на позначці 12, прийнято пригадувати події, які запам’ятались, принесли радість. Чим запам’ятався минулий рік для працівників Хмельницької АЕС спробував з’ясувати наш кореспондент Олександр Шустерук.

Іван Ковалінський, начальник відділу психолого-педагогічного і фізичного забезпечення навчально-тренувального центру.

- Моя донька Анастасія протягом 2013-2014 років  взяла участь більше ніж у 10 пісенних  конкурсах різного рівня, де здобула звання лауреата І, ІІ, ІІІ премій та виборола Гран-прі у Всеукраїнському конкурсі до Дня захисту дітей «Зоряні мости» та у 29-у Міжнародному конкурсі–фестивалі дитячої творчості «Зоряні мости м. Київ». На запрошення Департаменту соці­ального захисту населення Хмельницької ОДА Анастасія взяла участь в обласному етапі ХІ Всеукраїнського фестивалю-конкурсу «Таланти багатодітної родини» у номінації «вокальне мистецтво», де посіла ІІІ місце. Під егідою благодійної організації Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна» Анастасія брала участь у телевізійних зйомках державної телерадіокомпанії «Всесвітня служба «УТР»: «Соловейко України», «Чорнобаївські зорепади», «Рідна мати моя», «З Новим роком, Україно. Тобі, твої діти». Вагомим досягненням Анастасії  є її участь у телевізійній програмі каналу УТ 1 «Фольк-мюзік», де на запрошення  режисерської групи виконала пісню «Україна». Саме ця пісня стала завершальним акордом передачі. По завершенню передачі Анастасію запросили на  зйомку Нового року - 2015, де, Анастасія виконала пісню «Божий Син». Саме з цією піснею Анастасію було запрошено на благодійний гала- концерт переможців конкурсу «Свято дитячих мрій», який відбувався у день Святого Миколая для дітей соціальних категорій, інва­лідів, та дітей, чиї батьки перебувають у зоні АТО.

Нам з дружиною Іриною приємно радіти досягненням інших дітей, які прославляють рідне місто, Хмельниччину на різних престижних конкурсах та фестивалях. Мистецтво та культура допоможуть нам виховати нове покоління українців, які всім серцем і душею вболіватимуть за Україну.

Тетяна Окорська, інженер-технолог ремонтно-механічної майстерні енергоремонтного підрозділу.

- Неможливо описати словами радість, коли із зони АТО повернувся мій брат Василь. Він у складі 80-ї аеромобільної бригади захищав Луганську ТЕЦ. Очікування перепліталося із великими переживаннями. Ми з нетерпінням чекали кожну «есемеску». Вони були лаконічними: «Я живий. Слава Україні!». Є велика надія, що нарешті у нашій державі запанує мир та спокій.















Сергій Ільющенков, начальник відділу соціального розвитку.

-Батьки завжди раді успіхам своїх дітей. Мені приємно, що син Олександр зумів реалізувати свою давню мрію – стати журналістом. Закінчивши факультет журналістики Львівського Національного університету ім. Івана Франка він зараз працює редактором новин на інтернет ресурсі «Ракурс.UA» в місті Києві.  

Людині дуже важливо, щоб було все гаразд у родині. Але ми не можемо бути відірваними від соціуму. Я особисто, як і багато співвітчизників, переживаю за долю нашої незалежної держави,  якій останнім часом випали  великі випробування. Позитивним моментом вважаю становлення української нації. В умовах втрати незалежності держави у громадян, незалежно від їх національності, соці­ального статусу, матеріальних статків та релігійних переконань, почало пробуджуватись почуття патріотизму. Якщо сказати простіше: з’явився український народ, який у міру своїх можливостей, незважаючи на політичну та економічну нестабільність у державі, не шкодує своїх сил і ресурсів на підтримку своїх збройних сил, допомогу ближнім, що потрапили у скруту. Люди формують своє майбутнє, майбутнє своїх дітей, своєї держави. Я переконаний – буде свято на нашій вулиці! Головне, що наші помисли світлі та щирі, ми навчилися відстоювати свою гідність, маємо велике почуття самоповаги.

Оксана Крук, завідуюча їда­ль­ні №9 цеху господарського забезпечення.

- Минулий рік запам’ятався моїй родині славними ювілеями. Мої тато і мама справили золоте весілля. Основна церемонія відбулася в одному із соборів в Луцьку. Священослужителі помолились за їх здоров’я. Велично і піднесено звучало: «Многая літа». А ми з чоловіком мали нагоду пригостити родину на честь нашого срібного весілля. Не відстав від нашого родинного «весільного марафону» і мій брат Леонід, який з дружиною вже прожили два десятки років. Батьки з раннього дитинства нам прищеплювали християнські чесноти, вчили любити і поважати людей і бути гідним прикладом знайомим і незнайомим. Принаймні я не пам’ятаю, щоб в нашій родині підвищували голос один на одного. Ми зростали в ореолі взаємоповаги та любові.

Торік мені вдалося в Києві відвідати Всеукраїнську виставку художньої вишивки, на якій я представила власні вироби. Важко передати емоції від такої події. Я  вкот ре переконалась, що український народ дуже талановитий. Наша сила тільки в єдності, високій духовності.

Оксана Калабська, юрисконсульт юридичного відділу.

- Нашим продовженням  у житті є діти. Ми за них переживаємо, опі­куємося ними. Батьки завжди прагнуть, щоб діти знайшли своє місце під сонцем, щоб зросли добрими, порядними та цілеспрямованими. Торік мій син успішно склав іспити і став студентом Національного уні­верситету «Львісь­ка політехніка». Ми з чоловіком сподіваємось, що син згодом стане справжнім фахівцем і порадує нас новими досягненнями. Нам всім потрібно просити у Всевишнього добра і радості у кожній родині та миру на рідній землі.

Олександр Тимчук, начальник відділу нагляду за пожежною безпекою:

- Після народження внука Артема мене почали називати «дідусем», і це є найпочеснішим званням. Такий подарунок зробили старший син Віктор та його дружина Ірина. Приємно, коли родина поповнюється. Хочеться внуку побажати тільки добра і міцного здоров’я. Ми з дружиною будемо радіти будь-яким його досягненням у житті.