У кожного своя доля, часом чимось схожа на долі інших, на долю країни та певного періоду, але здебільшого – індивідуальна, неповторна, інколи грайливо райдужна, інколи – зіткана із темних кольорів, у поєднанні різних тонів вимальовується неповторність життя.

Нетішинці Володимир Дмитрович Мінас, Василь Володимирович Родіонов і Петро Анатолійович Шиманський 23 лютого зберуться разом в День захисника Вітчизни і згадають про роки служби в Збройних Силах Радянського Союзу: як призивалися до армії, проходили вишкіл в учбових підрозділах, як важко вдавався після «гражданки» курс молодого бійця. Їм випала особлива служба на території іншої держави – Афганістану.

В далекому 1980 та 1981 роках Володимир Мінас проходив службу в Кабулі та Баграмі, був сержантом оптичної розвідки. Поруч із ним воювали бойові побратими Плетнев із Донецької області та Комарницький з Санкт-Петербурга, про яких відгукується він як про справжніх друзів. Отримав медаль «Від вдячного афганського народу», має знаки «Воїн-інтернаціоналіст», «Ветеран війни», інші відзнаки.

Нині Володимир Дмитрович Мінас заступник голови міської громадської організації воїнів-афганців, шанована людина, грамотний спеціаліст-зв`язківець, чуйний сім’янин.

Для Василя Володимировича Роді­онова випало служити в 1985-1986 роках. За виконання службових обов’язків в Асадабаді отримав медаль «За відвагу».  Після служби в Афгані закінчив Львівське пожежне  училище,  працював за спеці­альністю у ЗДПО-1, нині працівник тур­бін­ного цеху ХАЕС.

Про Петра Анатолійовича Шиман­ського можна також багато розповідати. Пересильний  пункт в Шепетівці, далі у Новоград-Волинську танковий полк, згодом – Фергана (Узбекистан), а з лютого 1985 року на нього  чекала полкова розвідка 191 окремого мотострілецького полку в Газні. Бойовий побратим Олег Махмет (нині приватний підприємець в Нетішині) і донині знається з Шиманським, бо вони часто зустрічаються,  разом згадують події  минулого. Почесна грамота Верховної Ради  СРСР,  нагрудні   знаки   «Воїн-інтернаціоналіст», «Ветеран-війни»  та  інші  відзнаки нагадують  про службу в Афганістані.  Зараз Шиманський працює в цеху ТАВ ХАЕС  електрослюсарем    5    розряду.

І Мінас,  і  Родіонов, і Шиман­ський  не скаржаться на долю. Як і  у  всіх, в  них  свої клопоти  і негаразди.

Напевно, ті, хто брав участь у бойових операціях, ніколи не зможуть забути втрачених друзів, прояви мужності побратимів. Так і має  бути.  Адже   лише  вдячна пам’ять здатна увічнити минуле.

Добра вам, ветерани, і здоров’я на довгі роки.

Петро Шелепало

лютий 2007