Весна – вже само собою приємний факт. А якщо водночас із пробудженням природи починають прокидатися і потенційні замовники послуг – подвійна радість. Клієнти «Залізничника» Петра Щасливого потрохи почали ворушитися. Бетонно-розчинна суміш знадобилася для будівництва мостів – і одна із фірм, що трудиться в районі сусідньої Гощі, вже отримує товар. Піском забезпечують замовників із Чернівців, Рівного, Кам’янця-Подільського. Іноді (час такий) доводиться йти на своєрідний обмін: до Волочиська – пісок, з Городка – цеглу. Цікавляться і щебенем від «Залізничника». Технічні засоби – екскаватори, бульдозери, тепловози – у порядку. Бетонно-розчинний завод теж у повній боєздатності. Інженерно-технічний склад організації пройшов переатестацію – хто на місцевому, хто на обласному рівні. Заборгованості із зарплатнею та податковими зобов’язаннями, на щастя, немає. Вдається більш-менш вчасно розраховуватися за використану електроенергію. Намагаються підтягнути ситуацію з розрахунками за транспортні засоби, що знаходяться у лізингу, та зі сплатою за надані комунальні послуги. Таким чином директор коротко окреслив загальний стан речей у своєму товаристві, вважаючи, що ті потужності, котрими володіє «Залізничник», використовуються поки відсотків на п’ять. Але Петро Арсенович не з тих, хто здається. Навпаки – намагається вірити, що вдасться вийти на докризовий об’єм.
Вірити ніхто у наш час не забороняє, чи не так?! Та віра має бути підкріплена якимись, нехай невеличкими, поступами вперед. І вони є. Серед таких, хай і незначне, повернення до колективу колишніх працівників, котрі були звільнені у передзимово-кризовий час.
