На тренера – рівняйсь!

Переважна більшість юнаків бачить себе в якості провідного спортсмена з того чи іншого виду спорту, здебільшого футболістом. Бо ж гра мільйонів дає простір для виявлення таланту, захоплює, приносить задоволення від самого дійства.

Володимир Моцюк не був винятком із правила, проте спортивної секції такого спрямування на той час у Нетішині не було. Залюбки ганяв м’яча на подвір’ї  школи №1, після закінчення 10 класу якої вступив у Вінницький педінститут на факультет фізичного виховання. Тут збагачується теоретичними знаннями, які втілює у практику, граючи за вузівську команду. В якості капітана 1988 року отримує кубок та медаль за друге місце у чемпіонаті України  серед вузівських команд, звання першорозрядника із футболу.

Із дипломом фахівця із фізичного виховання він приступає до роботи у ЗОШ №2, прищеплюючи школярам любов до руху. Не полишає тренувань і сам: у сезоні 1986-87 років команда-дублер основного складу нетішинського «Протона» стає чемпіоном області. У складі того «Протона» були Сергій Галамага, Іван Руй, Олег Соя, Микола Ткачук та  Олександр Бортник, Микола Коломійчук. Капітанську пов’язку носив Володимир Моцюк. Він був також гравцем острозької команди «Древляни», яка у чемпіонаті Рівненщини піднялась на другу позицію.

Зрештою Володимир стає футбольним тренером СК «Енергетик», а далі обіймає таку ж посаду у КДЮСШ ППО ХАЕС. Під крилом тренера зростав талановитий юнак Валерій Федорчук. За рекомендацією тренера він стає гаравцем вінницької «Ниви». Далі у кар’єрі юнака такі команди, як «Кривбас» (Кривий Ріг), ФК «Львів», «Дніпро» (Дніпропетровськ), «Карпати» (Львів), «Волинь» (Луцьк), «Динамо» (Київ). Нині він гравець ФК «Маріуполь». Грав за молодіжну команду збірної України. Саме за підготовку бронзового призера чемпіонату України Валерія Федорчука його першому наставнику Володимиру Володимировичу Моцюку присвоєно звання «Заслужений тренер України» з футболу.

У Нетішині за ініціативи тренера та знаного гравця без малого десятиліття проводиться «Кубок надії», який виявив багатьох талановитих вихованців місцевого футболу. Вже зараз можемо говорити про Влада Тарасевича, Данила Зайцева, Вадима Другова, Халіла Фоада, Артема Смолія, Станіслава Стаканчука, Назара Половникова, Віталія Шмигу, Максима Колесника, Олександра Солов’йова, Артема Арцибашева, Влада Жолтовського, Назара Таборчука, Кирила Величка, Романа Голуба, Руслана Курила, Максима Жука, Михайла Щебарчука, братів Галамаг, Олексія Кравчука та багатьох інших інших обдарованих юнаків, які завдячують своїм зростанням тренеру В.Моцюку.

Сподіваємось, у рік 55-річного ювілею Володимира Володимировича вони продемонструють свої таланти на футбольному полі, а у побуті і навчанні свої найкращі якості.

Петро Шелепало, член НСЖУ