Пішов у засвіти Петро Володимирович Бендиль. Першопрохідці пам’ятають цю енергійну людину, вмілого керівника і достойника. Серед моїх перших репортажів про людей Хмельницької АЕС зберігся ось цей допис, датований січнем 1992 року. Вважаю, він нагадає нам про Петра Володимировича.
У такому ритмі
Зустріч із начальником відділу матеріально-технічного постачання ХАЕС у нас сталася у його кабінеті.
Вранці - коротка оперативна нарада, де, як кажуть, кожен знає свої маневр. А запитань у співробітників накопичилося чимало. Необхідно доставити обладнання на об'єкти, "пробити" мазут, що не пробивається, доставити матеріали на будівництво житла.
Петро Володимирович Бендиль гранично стислий у викладі питань. Короткі й відповіді підлеглих, за якими вгадується, що за усім цим стоїть велика копітка робота. На моє запитання, що для нього означає ця робота: хобі, покликання чи спеціальність, співрозмовник відповідає з легкою усмішкою – усе в комплексі, бо сьогодні роль ”добували” можна порівняти з фокусником, для якого нічого неможливого немає.
Хоча за всім цим стоїть великий вишкіл, знання та вміння миттєво оцінювати обстановку. За годину нашого спілкування у кабінеті побувало 32 особи із різними проханнями та заявками. Пролунало до півсотні телефонних дзвінків. Тільки на один я почув від Петра Володимировича відмову: дуже дорогою ціною обійшлися його службі дефіцитні дюбеля. Допитуюсь у Петра Володимировича про джерела його професійної діяльності. Виявляється, що на Хмельницькій АЕС він із січня 1980 року. Майже кожен болт, гайку, швелер, гвинт знає за параметрами і може сказати, де застосовується.
Дізнаюся, що за плечима П. Бендиля Карагандинський гірничий технікум промислового цивільного будівництва та Київський товарно-економічний інститут. Вказана освіта та досвід робітника матеріально-технічного постачання дозволяють йому орієнтуватися у цілій гамі питань, дають можливість у цей жахливий час бути на плаву.
Нещодавно викликали усіх постачальників до облвиконкому. Оголосили: на 1992 рік забезпечення буде на рівні сімдесяти відсотків рівня минулого року. На запитання, скільки відсотків реактора потрібно ввести у справу, щоби він надійно працював, відповідають – сто. Ось і вигадуйте тов. Бендиль, де взяти матеріали на тридцять відсотків.
Звісно, усе обладнання буде доставлене. Тільки ціни його підскочать до астрономічних розмірів. І коштуватиме це буде постачальникам чималим псуванням нервів.
На момент нашої розмови з'ясовується, що лінолеум подорожчав у 75 разів, фольга – у 100, квадратний метр скла замість 90 копійок оцінюється у 54 рублі. Як кажуть, далі можна було б, та вже нікуди. Хоча галопуючий процес інфляції не припинився.
Якщо минулого року загальна цифра на закупівлю матеріалів складала близько шести мільйонів, то у нинішньому може перевалити через мільярд, - констатує Петро Володимирович. Особливо хочу зазначити, що за так звані «дерев'яні» вже нічого не купиш. У процесі система первісно-общинного ладу – натуральний обмін. Просто як граблі. Але це означає, що потрібно зробити десятки і сотні зайвих рухів, здійснити купу управлінських незапланованих рішень тощо. Загалом: піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що. У казках хоч підказки закладено, є добрі феї. На крайній випадок Кощеї Безсмертні, з якими можна словом перекинутися, інформацію вивудити. А там, дивишся, і в царевичі виб'єшся.
На День енергетика Петро Володимирович із легкою часткою гумору зауважив, що вперше за всі роки роботи отримує від керівництва заохочення, тобто грамоту. Перед цим були лише догани.
До кабінету заходять та виходить люди, переважно водії автотранспорту. Підписують заявки, просять скасувати чи перенацілити рейс, допомогти у ремонті тросів крана. Підпис, вказівка, відповідь на телефонний дзвінок, запис у "Тижневик". Фізичних рухів небагато, але у пам'яті залишається дуже багато інформації. Тепер, як від приводного ременя у різні міста, регіони України та колишньої Країни Рад рушать машини, запрацюють невідомі люди. Згадаймо, що люди – це не механізми. Кожен має свої вимоги, свої підходи до справи. І треба, щоб усе склалось як слід. І якщо десь зовсім немає зрушень, туди поїде Петро Володимирович зі своїм знанням людей, авторитетом. І, дивишся, справа зрушиться з місця.
Віктор Гусаров
Фото з архіву редакції
