Зацікавлено  про  спеціалістів  ХАЕС

Інтересу до діяльності Хмельницької АЕС з боку представників мас-медіа ніколи не бракувало. Найчастіше увага прикута до безпечної екс­плуатації енергетичного об’єкта. Серед журналістів є й ті, хто, розповідаючи про спеціалістів, прагне відобразити не тільки інтелектуальний, практичний потенціал, а й коло уподобань та захоплень атомників. До когорти останніх належить кореспондент всеукраїнської газети «Вісник і Ко», яка видається у Луцьку, Наталія Кравчук. Одного разу їй поталанило відвідати Хмельницьку АЕС, познайомитись з її працівниками. Це наштовхнуло волинську газетярку на створення своєрідного «серіалу» про цікавих особистостей, які працюють на електростанції. Героями її публікацій стали колишня працівниця відділу міжнародної співпраці та технічної допомоги Наталія Шабаркіна, художник транспортного цеху Олена Канигіна, начальник дільниці енергоремонтного підрозділу Олександр Веремійчук, обхідник сьомої групи турбінного цеху Оксана Аржанцова, майстер гідротехнічного цеху Вячеслав Поліщук.

Нещодавно читачі газети «Вісник і Ко» мали нагоду познайомитись із електрослюсарем цеху теплової автоматики та вимірювань, головою «Клубу рибалок-аматорів ВП ХАЕС» Сергієм Онищуком.

Ми пропонуємо познайомитись із черговим творчим доробком Наталії Кравчук.

 

Рибалка  із  40-літнім  стажем  улов  приманює... ваніліном

Однозчно, рибалки – люди надзвичайно терплячі й витривалі. Кожного, хто має до цієї справи не просто любительський, а й спортивний інтерес, тягне на водне плесо, як магнітом. Чи дощ, чи холоднеча, стоять по пояс у воді, чекаючи заповітного клювання. Та й у морози, коли стужа скріпить водойму кригою, роблять ополонку й сідають біля неї спиною до пронизливого вітру. Таким є Сергій Онищук з Нетішина.

Сергій Степанович – електрослюсар 5-го розряду цеху теплової автоматики і вимірювань Хмельницької атомної станції. Робота надзвичайно відповідальна. Але для нього риболовля – та віддушина, що приносить задоволення й дозволяє відволіктися від напружених буднів. З вудочкою сидить у спеку та мороз уже понад сорок літ!

Згадує, як вперше побіг з хлопцями до річки Жарихи, що протікає через рідне село Бачманів­ка Славутського району Хмельницької області. Йому було всього шість рочків. Тоді не мав модних­ снастей – сам змайстрував ліщинову вудочку.

– Пам’ятаю, наловив дрібненьких карасиків. А щастя було!.. – розповідає Сергій Онищук.

Сьогодні може похвалитися вагомими трофеями: щуками по вісім кілограмів, судаками по 10, 16-кілограмовими коропами. А от сом великий, зізнається, ще не попадався – «лише» на 12 кіло.

Звісно, запитую, хто той улов весь чистить. Сергій Степанович хвалить дружину. Й відразу виправдовується: мовляв, компенсує її старання – сам рибу готує.

– Я не ставлю за мету зловити, скажімо, сорок кілограмів. Якщо йду порибалити, то мені досить впіймати три-чотири штуки – і я відпочив, – каже.

Випитую і секрети, чим приманює рибку. О, тут справді треба знати тонкощі. Бо «меню» залежить і від виду риби, і від погоди, і від виду риболовлі. Правда, «універсальний» рецепт Сергій Онищук таки підказав:

– Як чоловіки «клюють» на гарні жіночі парфуми, так рибка клює на ванілін. Одна з простих базових прикормок: береться пшоно, вариться до напівготовності, тоді добавляється жмих, сухарики подрібнені, все перемішується і як ароматизатор додається ваніліну кілька крапель. Хоча можна використати й іншу духмяну приправу, навіть часник – він особливо коропу смакує.

І додає: успіх рибалки дуже залежить від снастей. Коли почула, скільки коштує екіпіровка професіонала, мені стало не по собі – аби в 15 тисяч гривень «втиснувся». Зрозуміло, чому чоловіки так люблять розповідати анекдот про злу дружину, яка спересердя серед ночі поламала чоловікові всі рибальські снасті. Мовляв, жити їй залишилося 30 хвилин до світанку, коли чоловік почне збиратися на риболовлю.

А ще Сергій Онищук – голова Клубу рибал­ок-аматорів ХАЕС. З такими ж фанатами риболовлі організовує різноманітні змагання. Навіть тематичну виставку в Неті­шинському краєзнавчому музеї нещодавно провели, аби всім продемонструвати, що вміють. А похвалитися справді є чим.

Наталія Кравчук

«Вісник і Ко», 9 грудня 2016