Варенички для столичних тероборонців

Мене війна застала у Києві. Було страшно, адже час від часу, крім постійних оголошень про повітряну тривогу, міни розривались то в одному,  то в іншому районі столиці. Ми з сестрою довго вагались, чи покидати Київ, адже дорогі нам люди пішли у тероборону, і ми намагались усілякими способами допомагати їм, бути на постій­ному зв’язку. Проте, за два тижні ми вирішили повернутись на малу батьківщину.

Дорога була довгою і складною, але вдома змогли віді­грітись і трішки заспокоїтись. Разом із батьками збирали одяг та нарізали стрічки для маскувальних сіток, вносили посильну лепту у забезпечення  захисників карематами, іншим необхідним спорядженням.

Були обізнані, що волонтерською роботою у місті займаються усі: від малого до великого. І підтвердженням, що наші турботи не марні, стало фотоповідомлення від киян, що забезпечували спокій столиці. «Зараз будемо ласувати виробами нетішинських чудесниць, - похвалився Андрій. – На вечерю доставили вареники з картоплею і грибами від  Нетішинського центру комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Мрія». Смачно, щиро вдячні. Всюди наші люди»!

Кожен українець вносить частку своєї душі у справу захисту держави. Ми єдині у пориві здолати ворога. І ця єдність принесе необхідний результат.

Надія Гусарова