За тренерськi вiдзнаки
Тренер – не професія, призначення. Бо тренер закладає підвалини характеру вихованця, часто стає йому товаришем, близькою людиною. Тренер визначає не лише фізичні можливості підопічного, але й виховує з нього бійця. Зрештою, він завжди сподівається, що його підопічний піде сходинками обраного виду спорту високо-високо і прославить своє ім’я і ім’я наставника. Так сталось з Володимиром Володимировичем Моцюком, старшим тренером з футболу КДЮСШ ППО Хмельницької АЕС та вихованцем секції, знаним футболістом Валерієм Федорчуком.
В.В.Моцюк напродився у Нетішині. Навчаючись у середній школі №1 залюбки ганяв шкіряного м’яча з однолітками і ставив собі за мету присвятити футболу подальше життя. Навчаючись у Вінницькому педінституті, він збагачується теоретично і практично. Його призначають капітаном вузівської команди, яка у чемпіонаті України серед студентських колективів 1988 року виборює друге місце. Юнаку присвоюють перший спортивний розряд.
Після закінчення Вінницького державного педінституту він отримує фах вчителя фізвиховання і займається у СШ №2 з дітлахами, яких влюбляє у футбол та й фізичну активність взагалі. У позаробочий час він шліфує власну майстерність у футбольних колективах Нетішина і Острога. Значного успіху досягає у сезоні 1986-1987 років команда-дублер основного складу нетішинського «Протона», здобувши в чемпіонаті області золоті медалі. В складі тієї команди грали у нападі Сергій Галамага, Іван Руй, Олег Соя, напівзахисники Микола Ткачук та його тезка Коломійчук, Олександр Бортнік і Олександр Петричук. Капітанська пов’язка була у Володимира Моцюка. Він також допоміг вивести на другу позицію у обласних змаганнях чемпіонату Рівненщини острозьку команду «Древлянин», граючи за основний склад.
Згодом Володимир Моцюк стає тренером при СК «Енергетик», а потім обіймає таку ж посаду у КДЮСШ. Тут його шлях перетнувся з талановитим юнаком Валерієм Федорчуком. Душу і весь арсенал знань він вклав у становлення цього хлопця. За рекомендації Моцюка Валерій стає гравцем вінницької команди майстрів.
Першим професіональним клубом Федорчука став «Кривбас» (Кривий Ріг). З 2007 — гравець ФК «Львів». У сезоні 2008/09 провів 29 матчів в Прем'єр-лізі, 2 матчі у Кубку України. Забив 3 голи, в тому числі й гол у ворота донецького «Шахтаря» у першому турі.
На початку 2010 року уклав 4-річний контракт з дніпропетровським «Дніпром». Перейшовши до «Дніпра», відразу ж погодився на пропозицію головного тренера криворізького «Кривбаса» Юрія Максимова приєднатися до цієї команди на умовах оренди до кінця сезону 2009-2010.
Перед початком сезону 2010-2011 повернувся до табору дніпропетровської команди, протягом його осінньої частини взяв участь у 9 матчах «Дніпра» у чемпіонаті. З урахуванням суттєвого підсилення складу «Дніпра» під час зимового міжсезоння та посилення конкуренції за місце на полі на початку 2011 року знову відданий в оренду до «Кривбаса». У криворізькому клубі провів два з половиною роки, будучи більшість часу основним півзахисником команди. Проте влітку 2013 року «Кривбас» знявся зі змагань і Валерій повернувся до «Дніпра».
12 липня 2013 року на правах оренди до кінця року перейшов у львівські «Карпати». Потім грав за луцьку «Волинь». У 2015 році Федорчук повернувся у "Дніпро". Зіграв у дев’яти весняних матчах "Дніпра" у Лізі Європи і допоміг команді вийти в фінал турніру, а у чемпіонаті Валерій в складі дніпрян став володарем бронзових медалей сезону 2014/15.
У молодіжній збірній України він дебютував 27 травня 2008 року у матчі проти Білорусі. Усього за молодіжну збірну зіграв 15 матчів. Восени 2013-го потрапив до заявки національної збірної України на матч із Сан-Марино, а згодом із Францією.
Валерій Федорчук разом з Володимиром Моцюком започаткували турнір для юнаків, який пройшов цьогоріч уп’яте. Віриться, що зростуть нові майстри шкіряного м’яча, які прославлять Нетішин.
Виступ вихованця обернувся для його тренера високою відзнакою. За підготовку бронзового призера чемпіонату України Володимиру Володимировичу Моцюку присвоєно почесне звання «Заслужений тренер України по футболу».
На призи Валерія Федорчука
П’ятий за ліком турнір з міні-футболу серед юнаків 2006 року «Кубок надії» на призи майстра спорту Валерія Федорчука відбувся на паркеті спортзалу «Енергетик» і зібрав численних глядачів та низку команд із різних куточків України. Цього разу в Нетішин приїхали команди ФШ Блохіна-Бєланова з Вінниці, «Цукровик» з Оженина, ДЮСШ міста Мостиська, ДЮСШ-1 з Хмельницького та ДЮСШ-4 з міста Боровиця, «Розточчя» з Новояворовська, ФК «Мал» з Костополя, ДЮСШ з м. Долина, «Вікторія Покрова» зі Львова, «Єврошпон» із смт Смига, ДЮСШ з м. Шаргород. Місцеві команди КДЮСШ-2006, ФК «Енергетик» та КДЮСШ-2007 доповнили список тих, хто розпочав змагання за призи. Турнір проходив напружено і азартно. Розподілені на дві групи, команди три дні виявляли кращих, аби ті зійшлись у очному поєдинку і визначили переможця.
Команда КДЮСШ-2006 з Нетішина та ФК «Вікторія Покрова» зі Львова дістались фіналу, а ФШ Блохіна-Бєланова з Вінниці та ФК «Єврошпон» смт Смига поборолись за третю позицію. Зазначимо, що смиговців не налякали імена видатних футболістів у назві вінницької футбольної школи. Вони провели у ворота суперників один м’яч і здобули бронзові нагороди.
Фінал був видовищним, хоча у основний час команди не змогли виявити переможця. Довелось бити післяматчеві пенальті. У цьому компоненті кращими були львів’яни, які обіграли наших юнаків з рахунком 3:2. На жаль, Валерій отримав травму коліна і проходить курс реабілітації за кордоном. Місію вручення призів було доручено родині Федорчука, тренерам.
Сторінку підготував
Петро Шелепало