Вхід

Дружин із коротким волоссям чоловіки не пускали додому

100 років тому з’явилася зачіска каре

03.09.2009 20:05

”Мені потрібна стрижка, яка мене робила б молодшою”, — заявила своєму перукареві Антуану де Парі 1909-го року французька акторка Єва Лавальєр. У свої 43 вона мала грати молоду жінку.

Майстер узяв й обрізав її довге волосся. Цю коротку стрижку — копію зачіски улюбленої героїні перукаря Жанни Д’Арк — невдовзі назвуть ”боб” або ”каре”. Із театральних підмостків вона перекочувала на вулиці Парижа, а згодом й інших міст. ”Усе, що вражає парижанок на театральній сцені, вони вмить переносять в реальне життя”, — дивувався французький художник Леон Бакст.

Є й інша версія про появу моди на короткі зачіски. Теж у Франції, і теж пов’язана з театром. Започаткувала її нібито модельєрка Коко Шанель. Якось вона поспішала на прем’єру вистави. За кілька хвилин до виходу полум’я з газової колонки обпалило їй волосся з правого боку. Коко ножицями зрізала волосся зліва, підрівняла справа. І з’явилася в театрі з короткою зачіскою. Незабаром й інші жінки подалися до перукарень, аби зробити такі стрижки. Щоправда, на це наважилися найсміливіші й екстравагантні. Бо каре ще протягом десятиліття у світському товаристві вважали несмаком і дикістю.

— Ваша жінка зганьбила вас і родину, якщо осмілилася зістригти волосся, — у 1920-х наставляли чоловіків під час проповідей деякі американські священики. — Не дозволяйте їй переступати поріг дому.

 

У Європі з новою модою найбільше боролася консервативна Англія. Королева заборонила жінкам з’являтися на світських прийомах зі стрижкою каре. А якщо вже дами на це зважилися, то мали обов’язково сховати коротке волосся під капелюшком.

Усе змінила Перша світова. Чимало жінок працювало в госпіталях, на заводах. Часу на догляд за довгим волоссям вони не мали. Тому із суто практичних міркувань його зрізали. А потім дійшло: коротка стрижка — це не лише зручно, а й гарно.

Війна взагалі змінила жінок. У довгих сукнях, пишних спідницях і корсетах за жодну роботу не візьмешся. Від них відмовилися, а потім повертатися не захотіли. Настали мирні часи, та жінки продовжують опановувати чоловічі професії, починають боротися за рівні права у суспільстві. У гардеробі з’являються штани, комбінезони, піджаки. Пишні форми намагаються приховати. Відтепер еталон краси — жінка з майже пласкими грудьми. Короткі зачіски набувають неймовірної популярності. З’являється дедалі більше їх варіацій. Вони стають символом ”жіночої революції”.

”Довге волосся — одне з тих численних кайданів, які жінкам нарешті вдалося скинути”, — писала 1927-го оперна співачка Мері ґарден у статті ”Навіщо я підстриглася” в американському журналі ”Пектораль Рев’ю”. Та вже в наступному номері з’явився матеріал легенди німого кіно Мері Пікфорд під назвою ”Чому я не зістригла волосся”. Нове віяння моди вона порівнює з вірусом. ”Часом сниться, що хтось обрізає моє чудове волосся. Я бачу, як воно падає на підлогу, і прокидаюся від жаху”, — писала акторка. Дискусії між тими, хто був за каре і проти нього, точилися у пресі не один рік. Галас стих лише всередині 1930-х.

— Люба, ну змилуйся, не роби цього. У тебе буде така колюча потилиця, що я навіть торкнутися не зможу, — відмовляв свою подружку від короткої зачіски один із персонажів роману Джона Ґолсуорсі ”Срібна ложка” (1921).

— Це неминуче, любий, — відповіла та.

Лєра ЛАУДА


 





ВідмінитиДодати коментар


 

Всі публікації

Достойная полноценная еда всего за десять минут, ТЕПЕРЬ В УКРАИНЕ!!!