Рік по тім, як не стало Сталіна

Рік по тім, як не стало Сталіна,

я насмілився закричать.

В добру пору була запалена

життєдайна моя свіча.

Жив, як колос під сонцедоглядом

богорівних моїх батьків.

Не колос, але з того ж поля,

де пророщуються зірки.

Я ще довго згори світитиму

дивоцвіту моїх дітей,

я ще буду кружить орбітами,

я ще житиму для людей.

Віктор Гусаров