Рік по тім, як не стало Сталіна,
я насмілився закричать.
В добру пору була запалена
життєдайна моя свіча.
Жив, як колос під сонцедоглядом
богорівних моїх батьків.
Не колос, але з того ж поля,
де пророщуються зірки.
Я ще довго згори світитиму
дивоцвіту моїх дітей,
я ще буду кружить орбітами,
я ще житиму для людей.
Віктор Гусаров
