Машзал під час ремонтних кампаній виглядає незвичним. Замість гулу, який виникає у ході роботи турбоагрегата при максимальних обертах ротора (3000 на хвилину), - передзвін та скрегіт металу. Це ремонтники лагодять системи та вузли. Сама турбіна також не схожа на себе, бо розібрана на частини, більшість яких мають, як мовиться, солідну вагу – від сотень кілограмів до декількох тонн.

На вантажозахоплюючому органі мостового крана знаходиться ротор низького тиску турбоагрегата. Його з п’ятнадцятої відмітки транспортують на нульову, саме там заплановані всі ремонтні роботи. За процесом транспортування уважно слідкує начальник цеху з ремонту тепломеханічного устаткування турбінного цеху енергоремонтного підприємства Володимир Харченко.

- Розміри вражають… - кажу, спостерігаючи за переміщенням ротора.

- Це один із найважчих елементів турбоагрегата, - роз’яснює Володимир Миколайович,- вага його становить вісімдесят чотири тонни. Операція з ремонту ротора складна, але необхідна.

На початку ремонтної кампанії на першому енергоблоці було проведено дефектацію турбінного обладнання. У ході здійснення вихорострумового контролю виявлено дефекти робочих лопаток на п’ятому ступені правого обертання  роторів низького тиску. Це спонукало до прийняття рішення про заміну робочих лопаток.

 До основних робіт, які заплановано провести в машзалі, залучено працівників енергоремонтного підприємства та підрядної організації – львівського інженерно-виробничого підприємства  «Рем­ене­рго».

- Наші підрядники надають допомогу вже традиційно, - продовжує Володимир Харченко. - Спе­ці­алістам «Ременерго» ми довірили проточування шийки ротора дванадцятого підшипника та перезаливання його вкладиша. Допомагають також працівники ВП «АРС», вони займаються ремонтом підігрівачів високого тиску групи «А», арматури, а також проведуть заміну імпульсних запобіжних пристроїв парогенератора. Зважаючи на великий обсяг ремонтних робіт, довелося залучати працівників з інших під­розділів нашої електростанції, були на певний час запрошені спеці­алісти з інших організацій міста. На це ми одержали спеці­альний дозвіл. Але особисто мене така практика не тішить, бо виникає багато додаткових проблем із допусками до роботи, медоглядами, організацією супроводу, забезпеченням цілодобового виконання робіт. Набагато простіше виконувати поставлені завдання із сталим і перевіреним в роботі колективом.

Поки тривала розмова із Володимиром Харченком, ротор низького тиску успішно було відтранспортовано на спеціальні опори, встановлені на нульовій відмітці. Саме там ремонтники проведуть демонтаж старих лопаток.

- Після перелопачення робочих лопаток ротора низького тиску №1 ми приступимо до ремонту вузла кріплення робочих лопаток ротора низького тиску №2, - вносить роз’яснення начальник дільниці цеху з ремонту тепломеханічного устаткування турбінного цеху енергоремонтного підприємства Роман Мельник. - Це також трудомістка операція, для її проведення потрібен мостовий кран. Я особисто вдячний нашим колегам з цеху по ремонтному обслуговуванню і експлуатації ВПМ за допомогу в транспортуванні багатотонних вантажів. Ці відповідальні операції виконують тільки жінки. Все відбувається точно і своєчасно.

На завершення розмови почув теплі і щирі слова Володимира Харченка  на адресу працівників його цеху. Він оцінює колектив, у якому  трудиться сто двадцять чоловік, як стабільний та злагоджений. Кожен сумлінно працює на хороший кінцевий результат. Начальник переконаний, що ця ремонтна кампанія буде завершена своєчасно. Останньою фазою ремонту стане встановлення турбіни на валообертовий пристрій.

З ТВОРЧИМ ПІДХОДОМ ДО РЕМОНТІВ

Перед пуском другого енерго­бло­ка чимало працівників, які проводили монтажні роботи на турбоагрегаті, спостерігало за незвичною роботою слюсаря дільниці з ремонту турбінних установок цеху з ремонту тепломеханічного устаткування турбінного цеху енергоремонтного підприємства Дмитра Дужика (на знімку). Ретельно обстежуючи з лупою в руках баббітові пове­р­хні під­ши­­п­ників на турбіні, він чимось нагадував літературного детективного героя Шерлока Холмса. Вдатися до таких маніпуляцій змусили дефекти, виявлені під час обстеження турбоагрегата: на певних ділянках підшипників баббіт почав відшаровуватись. Попередньо були зро­блені висновки: завод-виробник при їх виготовленні порушив технологію заливання. Саме тоді на другому енергоблоці тривали пусконалагоджувальні роботи, дорогою була, як мовиться, кожна година. Єдиний вихід – замінити підшипники. Але запасних в наявності не було.

Цією проблемою перейнялися тодішній начальник дільниці Володимир Харченко та провідний інженер-технолог Роман Мельник (на знімку). Їм на допомогу прийшов слюсар Дмитро Дужик, який вже мав репутацію спеціаліста, що мислить нестандартно. Він і запропонував зробити наплавлення бабітом місць з дефектами. Тут для слюсаря став у пригоді його попередній досвід газозварювальника.

Про цю операцію сказати можна лише одне – відновлені Дужиком підшипники успішно працюють дотепер.

Досвідчений слюсар переконаний, що йому поталанило з колективом дільниці. Тут він не тільки зумів набути хороших професійних навичок, а й реалізувати свій творчий потенціал. За період своєї роботи в енергоремонтному підпри­ємстві Дмитро Дужик вніс не одну раціоналі­заторську пропозицію, що дало змогу підвищити ефективність ремонтів.

Під час нинішньої ремонтної кампанії Дмитро Іванович також виконує важливі завдання і зауважень до його роботи не має. Від багатьох ремонтників він ще від­різняється й тим, що не зупиняється на досягнутому. Його життєве кредо – не існує проблем, які не можна було б вирішити. А сприяє цьому досвід, самоосвіта і можливість мислити не стандартно.

БРАТ ЗА БРАТА

 Вони народились з різницею всього кілька хвилин, але ніхто з них не претендує на роль «старшого». Це брати Костянтин та Андрій Філонюки. Разом навчались в одному класі, одночасно одержували дипломи про закінчення Рівненського інституту інженерів водного господарства. На ХАЕС одним числом оформлено наказ про прийняття їх на роботу.

У колективі ремонтників Костянтин та Андрій трудяться з 1995 року. З перших місяців роботи добре проявили себе на ремонтах насосного обладнання. Згодом їх було переведено на посади майстрів  діль­ниці з ремонту та технічного обслуговування насосного обладнання турбінного цеху  енергоремонтного підприємства. Після реорганізації ремонтних служб на ХАЕС у 2004 році було утворене енергоремонтне підприємство, основною концепцією якого стало ефективне проведення ремонтних кампаній силами власного персоналу. Такий підхід вимагав удосконалення форми управління. Тому на керівні посади підрозділу призначались працівники, які на практиці підтвердили свій професіоналізм.

Коли виникло питання про призначення начальника дільниці з ремонту та техні­чного обслуговування насосного обладнання турбінного цеху, вибір впав на Костянтина Філонюка. Вже четвертий рік він успішно організовує проведення ремонтів.

- Як сприймаєте ситуацію, коли ваш брат є підлеглим? – запитав автор цих рядків  під час зустрічі.

- Нормально. В цьому є певні переваги. Я завжди спокійний за ту ділянку роботи, якою опікується Андрій, бо знаю, що не підведе. Але разом з тим, постійно переживаю за нього. Це природно. Він також у курсі всіх моїх виробничих справ, головна з яких у нас одна – якісне проведення ремонтів насосного обладнання.

Працівники цеху з ремонту тепломеханічного устаткування турбінного цеху енергоремонтного підприємства за роки спільної роботи навчились безпомилково впізнавати братів-близнюків. А от представники інших підрозділів часто сприймають Андрія за Костянтина і навпаки. До таких ситуацій всі ставляться спокійно, без образ.

На знімку: (зліва направо) виконувач обов’язків майстра Руслан Кравчук, начальник дільниці Костянтин Філонюк та майстер Андрій Філонюк  задоволені ходом ремонтної кампанії на дільниці з ремонту та технічного обслуговування насосного обладнання турбінного цеху енергоремонтного підприємства.

З НАДІЄЮ ПРО ДОСТОЙНУ ЗМІНУ

 Слюсар з ремонту реакторно-турбінних установок цеху з ремонту тепломехані­чного устаткування турбінного цеху енергоремонтного підприємства Петро Явдошин (на знімку) ще з дитинства мріяв присвятити себе буді­вництву. Згодом одержав диплом відповідного профілю, на будівельних майданчиках набув професійних навичок. Але  життєві обставини склались так, що до­велося змінити фах. У 1994 році він почав працювати на ХАЕС.

Для Петра Йосиповича не складно було опанувати основні премудрості слюсарної справи, бо вже мав певні навики. А ось про принципи взаємодії систем і агрегатів на турбоустановці довелося добре штудіювати технічну літературу, не зайвими були поради та настанови старших колег. З тих пір багато що змінилося. Тепер досвід спеці­аліста переймають молоді працівники, які постійно вливаються у колектив енергоремонтного підприємства.

- Я не зоглядівся, коли збігли п’ятнадцять років роботи на ХАЕС,- розповідає Петро Явдошин, - ось-ось підступає пенсійний вік. З сумом покидатиму згуртований колектив ремонтників, але душа моя спокійна за те, що залишаю надійну зміну. Молодий працівник Ярослав Зварич не посоромить мене своєю працею, я передав хлопцю всі свої слюсарні «секрети». Взагалі добре, коли є в кого вчитися.

У ході ремонтної кампанії Петро Йосипович на дільниці підготовки обладнання до ремонту займається реставрацією обладнання, яке використовується для ущільнення арматури. Кері­вництво енергоремонтного підприємства завжди впевнене у якості роботи досвідченого ремонтника.

За словами Петра Йосиповича, на заслуженому відпочинку він нудьгувати не буде, присвятить себе будівництву. У  рідному селі Видошня Ярмолинецького району ще з’являться ошатні оселі, зведені його руками.

Підготував Олександр Шустерук

№34, 2009