Один із старіших часописів нашого краю і в цьому поважному віці є авангардом газетярської справи. Солідні тиражі, добротні актуальні матеріали з різних векторів життя характерні для «Шепетівського вісника» протягом усього існування газети.
Саме в цьому часописі формувалась моя журналістська доля. Двадцять дев’ять років на капітанському містку тодішньої газети «Шляхом Жовтня» відстояв Олексій Данилович Багрій. На його пропозицію скуштувати журналістського хліба відгукнувся я 1984 року. Було в кого вчитись майстерності, з кого брати приклад. Володимир Вагін, Олександр Царик, Богдан Попський, Світлана Мороз. Ці особистості в різні часи очолювали, а дехто й нині скеровує шлях тих чи інших газет. Важко оминути ім’я Віктора Лінника, який весь творчий вік очолював відділ листів. Серед перших наставників був Андрій Данилович Коник, творче довголіття якого і донині спостерігаємо у видрукуваних на шпальтах обласних газет байках.
Олександр Царик не просто колега по літературному цеху, автор численних досліджень з історії краю, досвідчений літератор, але й друг. Виявилось, що хист не тільки до газетних рядків має людина, але й спроможна до керівної роботи, адже цілу каденцію він секретарював у Шепетівській міськраді і певний час виконував обов’язки мера.
Ілюстрація - обличчя газети. Костянтин Білозоров щоденно висиджував по кілька годин у фотолабораторії, аби оживити матеріал кореспондентів світлинами. Чотири номери в тиждень: таким був ритм роботи редакції. Часопис мав наклад понад 20 тисяч екземплярів - на рівні багатьох нинішніх республіканських видань.
Після раптової смерті Богдана Попського, редакторські віжки перехопила Світлана Мороз. Дивуюсь, скільки енергії і оптимізму у її діяльності, яку важку ношу тягне вона з дещо оновленим колективом. Не даремно праця С.Мороз відзначена свого часу орденом «За заслуги ІІІ ступеня», а з нагоди ювілею – золотою медаллю журналістики.
Добра і наснаги вам, колеги! Верстатникам і коректорам, журналістам зі стажем і зовсім молодим! Нехай кожен з вас досягне 85-річного земного життя у такому ж здоров’ї, як «Шепетівський вісник».
Віктор Гусаров
