Чудово, що всі ми тут зібрались

Туристи – народ рухливий: сказано – підхопили речі  і пішли, або ж поїхали. На крайній випадок – просто зібрались разом. Цього разу далеко не треба було добиратись – у камінний зал Палацу культури, де мав відбутись своєрідний звіт мандрівників Нетішина щодо протоптаних доріг. Заспівував у цій справі Сергій Мошанов, якому весь час не сидиться вдома і хочеться в гори, до моря, або ще куди б то не було. Він спробував доповісти таким самим неспокійним людям, як свого часу долались шляхи Карелії та Турк­меністану, про недавні подорожі, у яких брали участь працівники ХАЕС  В. Сухаревський, Т.Платонова, Н. Горлачук.  Треба ж такому статись, що са­ме цього дня народилась  Олена Канигіна. Звичайно ж, їй була оголошена подяка від профспілкового комітету за активну участь у культурно-спортивній роботі. Приємно отримувати презенти з рук колег, з якими з’їв чимало каші у походах. Принаймні заступник голови профкому Л.Малько пригадала деякі епізоди із спільних проектів пізнання рідного краю методом пересування місцевістю з рюкзаком.

Звичайно, на честь іменинниці звучали пісні. Туристичні  мелодії певною мірою адаптовані до інструмента на ім’я гітара і надскладними колоратурами не відрізняються. Однак  в них закладено глибокий зміст і радість від­чуттів від подолання труднощів. Власні бардівські наспіви презентував Віктор Гусаров. У нього знайшлись послі­довники, зокрема подружжя Домані­цьких. Їм підспівували інші присутні.

Відзначимо, що туризм – колективний вид відпочинку і почасти родинний. Принаймні сімейною парою, або ж з дітьми були Мошанови, Романко, Платонови, Подколзіни, Уляніцькі. А ті, хто лишився вдома, або ж десь в іншому місці, подумки підспівували мелодії, написані Висоцьким, Візбором, Нікітіними, Берковським, Мітяєвим. Вечір був би не настільки душевним, якби не потріскування дров у каміні, не майстерне виконання пісень Сергієм Панченком. «Шляхи складні, але  без них багато гірше»,- немов стверджував кожен, підспівуючи товаришу. Ніхто не намагався якомога скоріше «відбути» захід, а навпаки – нас стали ввічливо просити покинути залу через настання ночі. Залишились гарні враження від зустрічі, і кожен подумки планував собі найближчу подорож у світ мандрів.

Віктор Павлов

Фото Ольги Гусарової