МАКСИМ ПИШНИЙ: “БЕЗ ПРИВАТНИХ ІНВЕСТИЦІЙ АТОМНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ НЕ БУДЕ”
№43-44 (1355/56) ВІД 08.12.202418.12.2024 16:02
Про проблеми добудови Х3 та Х4, необхідність залучення приватного капіталу в будівництво нових АЕС та пробуксовування компаній Заходу в питанні малих модульних реакторів, розповів в інтерв’ю “ЕнергоБізнесу” Максим Пишний, співзасновником Асоціації фахівців атомної промисловості.
— Під час свого виступу у Верховній Раді з Планом внутрішньої стійкості Президент, зокрема, наголосив, що атомна генерація має "очевидний пріоритет". Як би Ви оцінили пріоритетність розвитку АЕС в теперішніх умовах, як розумієте цю заяву?
— Мені не потрібно адвокувати розвиток АЕС, але цікаво, що я це звернення бачив тільки українською. Своїм партнерам за кордоном намагався перекинути англомовну версію, але в ній не знайшов фрази про атомну енергетику. Значить, спеціально чи ні, але переклад зробили з сайту президента, а теж там немає слів про атомну енергетику, все про енергетику в цілому.
Та якщо говорити загалом, то розвиток АЕС в світовому тренді. Нещодавно пройшов COP29 в Баку (11-12 листопада 2024 році відбулася Конференція ООН з питань зміни клімату. Ця конференція, відома також як COP29 (29-та сесія Конференції сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату), де другий рік поспіль на атомну енергетику покладають надії в декарбонізація енергетики та економіки взагалі. Все почали говорити про фінансування країн, що розвиваються. На жаль, там не були присутні Китай та Індія. Це найбільші споживачі вугілля в світі. Тут, по-перше, треба розуміти, що в Китаю та Індії найбільші атомні програми. По-друге, у нас половина товарів зроблена в Китаї, вони в наших домівках, ми як споживачі учасники цього процесу.
Щодо України, то у нас АЕС не виникли просто так. Це ж процес виховання, формування, історії. А у нас з радянських часів, як спадщина, майже найстаріша атомна промисловість, що було закладено ще за СРСР. Тому нам потрібно цей потенціал використовувати та розвивати.
На мою думку, з декарбонізованих видів генерації це найбільш перспективна. У нас є ВДЕ. Вона віддана в приватні руки, для неї лише треба створювати відповідні нормативні механізми, щоб, наприклад, не створювати для них борги.
Атомна енергетика у нас, на жаль, тільки державна. Тому, мабуть, президент звернув на це увагу. Інші джерела, скоріш за все, не потребують такої підтримки та державної уваги, як АЕС. Хоча, й тут треба ж з розумом все робити, бо цей вид енергетики коштовний і тривалий в розбудові.
— Ви сказали “на жаль, державна”, зараз у нас багато що повертається в держвласність і це загалом відповідає суспільним настроям. Ви бачите негатив в повністю державній атомній енергетиці?
— Діючі АЕС є державними, якось працюють, генерують електроенергію. А от нові об'єкти, на мій погляд, повністю не будуть в держвласності. Чомусь більшість вважає, що лише “Енергоатом” будуватиме АЕС. Зовсім немає обговорень щодо створення чи входження в ці новобудови приватного капіталу. В Індії, а це майже соціалістична країна, законодавство взагалі не передбачає приватної чи змішаної власності на АЕС, але плани на будівництво АЕС дуже серйозні. Та вони навіть в бюджет наступного року заклали питання про залучення приватних підприємств до розбудови атомної енергетики. Вони, як варіант, пропонують схеми продажу виробленої продукції, займаються цим на рівні уряду.
В принципі, всі нормальні країни розуміють - без приватних інвестицій атомної енергетики не буде. У Польщі плани будівництва блоків трьох блоків АР1000, вони вийшли тільки на будівництво першого блоку, зробили поправку до бюджету, де держава виділяє близько 2 млрд євро на будівництво. Чи може Україна під час повоєнної відбудови витратити такі кошти? Ні! Це для нас нереалістично та недоцільно!
— А по світу є інтерес?
— Так. ІТ-компанії зараз намагаються «приєднатись» до діючих блоків, точаться розмови про розконсервування старих блоків. Так, декарбонізація неминуча, але вугілля замінити може лише АЕС. Та ж Європа б'є на сполох, бо всім треба перебудувати під ШІ, а енергії на це зазвичай немає. Вітер і сонце це класна енергія, але вона не стала, а ІТ-проектам треба працювати безперервно. Щодо ШІ взагалі йдуться перегони, зокрема в контексті економічної безпеки та військового впровадження ШІ. А йому потрібно багато стійкої електроенергії.
— В Україні можна запропонувати варіанти співпраці, щоб приватний капітал пішов в проекти АЕС?
— Законодавча діюча схема це державно-приватне партнерство. Вона у нас прописана навіть в Законі “Про ринок електроенергії”, де йдеться про будівництво нових потужностей. І це механізм, який може дозволити будівництво АЕС. Провайдером державно-приватного партнерства був у свій час ЄБРР. А це означає, що грантові кошти можна залучати бодай на фінансові моделі будівництва нових станцій.
Бо в тій же Польщі два вектори розвитку АЕС.
Перший: державне будівництво проектів АР1000.
Другий: державно-приватне партнерство за корейською технологією. У них саме за цим механізмом планується побудувати іншу станцію.
— У нас про таке від Енергоатому ніколи не ми нічого не чули, там вони самі будуть брати кредити і самі будувати?
— Так. Навіть діалог на цю тему немає. Є таке розуміння, що якщо вистрілять малі модульні реактори, тоді й зайде приватний бізнес. У світі воно так здебільшого й працює/буде працювати: будівництво «великих» АЕС - це державне, малі модульні реактори це приватні компанії, зокрема ІT-компанії, сталеливарний та хімічні бізнеси. Вони хочуть будувати малі модульні реактори при своїх виробництвах. Норвегія, яка більшу частину свої електроенергії забезпечує гідрогенерацією, зараз планує побудвати шість малих модульних реакторів для розбудови промисловості.
— У нас перед війною такі заяви ДТЕК робив, Максим Тімченко, що для них це цікава тема?
— Так. Наче в The Telegraph була статтю, що вони вже розмовляють з Ройс-Ройсом щодо малих модульних реакторів. Це теж популярна зараз тема переобладнання колишніх ТЕС під малі АЕС (C2N – coal to nuclear). До речі, саме на СОP29 міністром енергетики України Германом Галущенко було заявлено, що на американські гранти будуть реалізовані три проекти, які стосуються малих модульних реакторів: одна заміна вугільної станції на малу АЕС, друга в межах виробництва сталі, а третя для виробництва водню. Там 30 млн доларів грантових коштів для розробки в Україні цих проектів.
— Сталеварів це цікавить через карбоновий податок?
— Головний, як на мене, мотив енергетичний. Потрібна велика кількість електроенергії. Вони зараз на вугіллі, а його треба замінити електрикою.
— Х-3 та Х-4 це зараз найбільш реалістичні нові блоки, які колись можуть бути в Україні чи є цьому альтернативи?
— Самі Х-3 та Х-4 це складне та більше політичне питання. Якщо брати технічну, політичну, юридичну та економічну складові, то як на мене поки що не дуже реалістичний варіант.
По-перше, для мене визначальним є отримання за договором між Енергоатомом і Westinghouse оцінки прийнятності болгарського обладнання під цій проект. Ще торік був підписаний договір, де Westinghouse мав оцінити можливості будівництва Х-3 та Х-4 використовуючи обладнання АЕС Белене. Другий варіант - будівництво за залученням чешської Шкоди. Перший етап, який відповідав би на ці питання, має закінчитись до кінця цього рок. Результатів поки немає у загальному просторі.
Westinghouse ще три-чотири роки тому намагалась в Болгарії добудувати Белене з цим російським обладанням, але з залученням американських та інших технологій. Та чомусь варіант не вистрілив. Тепер Westinghouse намагається реалізувати подібний проект в Україні.
По-друге, економіка.
Не ясно, де Україна братиме кошти. Не ясно, за яку ціну болгари будуть продавати. Вони залучали комерційних консультантів. Згідно болгарських ЗМІ, то їхня оцінка обладнання в ціні зростає від $600 млн доларів до $1 млрд. з гаком.
— Вони хочуть на цьому заробити?
— Так. Крім цього, у них йде внутрішній політичний процес. У деяких політичних партій вимога припинення співпраці з Україною по АЕС є політичною вимогою входження в коаліцію. Проросійські партії ставлять умову зупинити перемовини з Україною та добудувати Белене у Болгарії. Там політика та економіка змішалась у єдине. Я не впевнений, що нам щось продадуть взагалі найближчим часом.
Але головне, де брати кошти? Нам кажуть, що можливий кредит Євросоюзу. Я працював з представниками ЄС над спільними проєктами. Перше, що вони роблять, надсилають свої консультантів, яких оплатить Україна. Це як технічні, так і юридичні спеціалісти. Технічні наймуть самі спеціалізовану фірму, яка робитиме огляд обладнання, корпусів. ВВЕРів по світу багато, тому знайдуть компанію, яка скаже, чи «влізуть» корпуси у існуючи конструкції чи ні. Тільки після цього можна говорити про якісь кредити. Ніхто без експертиз гроші не даватиме.
Зараз для мене головний маяк це висновок Westinghouse, вони ж і своє обладнання хочуть монтувати, тому мають пропрацювати це питання від А до Я і дати відповідь.
— А її поки немає?
— Поки немає. В календарному плані на “Прозоро” відповідь має бути до кінця цього року.
— Але все одно, буде від Westinghouse аналіз, але питання грошей нікуди не зникає?
— Так. Та й гроші це головне. У нас питання фінансування чомусь замовчується, ніби воно другорядне. Все виглядає як процес заради процесу. Фінансування в АЕС це базове питання. Всі країни спочатку піклуються про фінансування, а потім вже йдуть технічні питання. Тому що технологія це питання власників технолгії. Якщо ми обираємо Westinghouse , то віримо в гарний дизайн. Хоча в США у них реактори AP1000 на новій станції Vogtle, так там блок сім тижнів не працював. Це новий блок Westinghouse . Інші діючі блоки Westinghouse тільки в Китаї, а там їх сильно “підпиляли”, щоб зробити діючими – це навіть офіційно оголошується. Ті блоки, які зараз виключно рідні АР1000, то до них є питання в США. Чи враховуватимуть вони ці недоліки для України - це питання. Але про фінансування поки нічого не чути.
Є різні країни, в Європі будуть часто за російські гроші зокрема.
— Це ви маєте на увазі кредити російські проекти в Туреччині, Словаччині чи Угорщині?
— Так. І не лише вони. Є ще Індія, Бангладеш. Всі будуть так. До 2014 року головним і єдиним джерелом добудови Х3 та Х4 був кредит Сбербанка Росії. Пішли по шляху Білорусі, тільки Мінську дали державний кредит, а Україну нав’язували комерційний кредит державного Сбербанку Росії. Різниця у відсоткових ставках, у нас більші вдвічі ніж у білорусів.
— Яка ситуація з малими реакторами, бо історія успіхів там мала, навіть провідні країни не мають моделі, яка могла б реплікуватись по світу?
— Тут похвалитись може тільки Росія. Вони запускають малі реактори. Узбекистан вже хоче реплікувати у себе малі російські реактори, вони замовили три чи чотири. Китай запустив як пробну версію малі реактори.
Демократичний світ особливо нічим не може поки похвалитись, деякі технології виходять на фінішну пряму, це Westinghouse і General Electric. Наразі маркер 2028-2029 для першого блоку. Деякі технології, як-от SMR-300 від Holtec International, вони перший блок оголошують в середині 2030-х років. Є ще Ройс-Роллс, а це британський реактор. Є ще NuScale Power, яка має ліцензований продукт на 50 МВт. Раніше акції компанії обвалилися в ціні, але зараз зріс у майже 30 разів від найменшою ціни за акцію, бо ІТ-компаніям потрібна електроенергія. Зараз вони будуть подавати на ліцензування блок на 77 МВт.
— До речі, а що дає наявність приватного капіталу в проектах АЕС?
— По-перше, треба зазначити, що у нас наразі коїться з корпоративним управління Енергоатому. Півроку як проведено конкурс на обрання незалежних членів Наглядової ради, але активності наглядової ради досі немає. На мою думку, яка скоріш за все не сходиться з думкою реформаторів корпоративного управління в Україні) не можна вимагати від повністю державної компанії якоїсь перебудови зі сторони. Є державна компанія, є Кабмін, який керує по Статуту. Це відповідальність Дениса Шмигаля та пана Галущенко, за що вони взагалі будуть колись відповідати за посадою. Якщо завдання працювати у такому векторі, який є зараз - це завдання «спущено» від 100 відсоткового власника, тому не сильно, м’яко кажучи, етично просити у компанії робити щось інше, якщо власник не хоче. Не хоче іншого керівника і все! Хоче замінити керівника – міняє! А коли є частка приватного капіталу, то вже є якийсь сенс розмов про перебудову, перенаправлення роботи за іншим вектором.
Плюс невідомо хто стане співвласником. Можливо це буде світова компанія, яка передасть свою технологію, її не треба буде купувати. І все.
— Якщо б зайшли в Енергоатом серйозні і крупні гравці, то вони б погодились на ПСО і безкінечне дотування електроенергії для населення?
— Ні! Якщо б я був інвестор, то я б взагалі поміркував би про доцільність входження в “Енергоатом”. Блоки у нас здебільшого “старі”, які потребують продовження чи зняття з експлуатації. Відносно нових блоків у нас два: Х2 та Р4.
— Це які за “злочинної влади” добудували (після 2004 року нових блоків АЕС в Україні не побудовано)?
— Так. Інші блоки вже продовжують експлуатацію, але продовження на 10 років це не те, на мою думку, що цікавить інвесторів. Не дуже вірю, що інвестор зайде на ці 10 років.
Далі у нас на горизонті зняття з експлуатації блоків. Це дуже вартісний процес. За нашим законодавством зобов'язання по зняття з експлуатації лежить виключно на операторові. От зараз викупити акції “Енергоатому” і через 10 років виводити за свої кошти з експлуатації АЕС? У нас для цього є фонд зняття з експлуатації, де акумулюють кошти…
— Та вони щось там акамулювались і не факт, що там щось є?
— На папері є, але у військовий час їх фактична наявність є дуже сумнівною.
— Та й до війни там нічого не було!
Згоден, і до війни. Тому яка компанія піде на це? Я не знаю.
— Чи можна збільшувати далі термін експлуатації до 60 років або навіть як ГЕС працювати, бо в США ведуться на цю тему і роботи, і дискусії?
— Так, саме в США хочуть продовжувати термін експлуатації. Що було з Амазоном? Він збільшив викуп електроенергії в АЕС, яка поруч знаходиться. А регулятор заборонив їм це роботи. Простими словами, якщо Амазон буде собі забирати енергію АЕС, то для інших споживачів виникає дефіцит, що, на думку регулятора, не прийнятно. Такий собі ПСО по-американськи.
Тому в США думають про нові блоки, продовження діючих АЕС в експлуатації і розконсервування старих блоків, які були в свій час закриті з економічних причин.
В США був бум сланцевого газу, тому деякі АЕС законсервували саме з економічних причин. Зараз думають над розконсервацією. Це, на мій погляд, і Німеччина зробить років через 5.
— Чому РФ не носить ударів безпосередньо по майданчиках АЕС?
— Тому що цей енергетичний бізнес вони хочуть розвивати, щоб не наражатись на санкції в сфері атомної енергетики. Після війни ще будуть судові суперечки, але я не виключаю, що Росія нам ще й рахунок виставить за охорону ЗАЕС. Скаже, що «Ми ж вам зберегли станцію».
В ЗМІ ж була інформація, що коли росіяни йшли з ЧАЕС, то був підписаний акт прийому-передачі. Українська сторона під дулом автоматів підписали, але такий документ у росіян може бути. І якщо будуть судові процеси, то вони документи витягнуть.
А судові процеси за такими справи будуть йти десятиліттями, на яких будуть розглядати офіційні документи а не покази сторін. Словом, за рахунок експорту АЕС вони хочуть частково замістити зменшення валютних надходжень від газу та нафти.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Максим Пишний народився 4 грудня 1980 року на Полтавщині, у родині енергетиків. Виріс у Енергодарі.
Освіта: 2003 рік – Київський національний економічний університет, магістр з фінансів; 2010 рік - Київський національний економічний університет, магістр з права; у 2021 році вступив до аспірантури ДННУ «Академія фінансового управління» при Мінфіні України, спеціалізація «Економіка».
Кар’єра: Під час навчання в університеті почав працювати у НВП «Ультрасонік» на посаді менеджера з зовнішньоекономічних зв’язків. Після закінчення університету у 2004 році почав працювати у будівельній компанії ЗАТ «Укратоменергобуд» (генпідрядна компанія з будівництва об’єктів атомної та іншої енергетики), де пройшов шлях від інженера-економіста до керівних посад (директор з маркетингу, директор з економічної безпеки).
У 2010 році приєднався за запрошенням до Енергоатома для участі у реалізації будівельних проектів (добудова Хмельницької АЕС Х3/Х4, ЦСХОЯТ та інші). Завершував свій етап роботи у Енергоатомі на посаді заступника керівника Групи управління спільного з ЄБРР та Євратомом проектом КзППБ та заступника керівника з корпоратизації ДП НАЕК «Енергоатом».
У 2018 році перейшов до Міністерства енергетики України до Директорату стратегічного управління та європейської інтеграції, де займався міжнародними проектами в енергетичній сфері та адаптацією державної політики до політики ЄС.
У 2019 році приєднався до першої в Україні інституції по впровадженню технології малих модульних реакторів (ММР) в Україні – Концерн «Український модуль», паралельно працюючи у Holtec Ukraine.
З 2021 по вересень 2024 року працював консультантом з інновацій та розвитку ДНТЦ ЯРБ (організація технічної підтримки ядерного регулятора України – ДІЯРУ).
На даний момент здійснює консультаційні послуги вітчизняним та закордонним компаніям у енергетичній галузі та займається громадською роботою через створену ним організацію.
Родина: одружений, виховує двох доньок.
