Нецілований, любий ровеснику мій

Нецілований, любий ровеснику мій

Нецілований, любий ровеснику мій,

твої губи обпалює вітер тривоги,

ти лежиш з автоматом на жовтій траві

і благаєш любові від грішного бога.

Бо ж не бджоли, а кулі летять навпростець.

Бо ж цілунки їх надто безжальні і хижі.

Ти на варті Вітчизни, ти вийшов на герць.

Нецілований, любий ровеснику, – виживи!

Я чекатиму після пекельних боїв,

що ми стрінемось десь у смертельну годину

і яскраві щасливі зіниці твої увіллються в мої

і нам радість відчинять.

Ти під Щастям не знав, що є рай на землі –

він у буднях розмов і обіймів приязних.

Я чекатиму щастя на тисячу літ.

Буде свято довічне, увічниться празник!                                           

 Надія Гусарова